Неочікуваними зустрічами з тими, з ким колись сидів поруч на уроках малювання, радість подивитися разом віньєтки з фотографіями, спогадами про непересічних незабутніх педагогів, обіймами та навіть шелестінням стінгазет шестидесятилітньої давнини наповнена була подія 28 березня у Запорізькому обласному художньому музеї.
Виставка отримала щемну назву «Художка» – такий термін вкорінився чи не з самої появи у 1959 році в Запоріжжі дитячої художньої школи. Так тоді її називали й учні, й педагоги, так і сьогодні називають свою alma mater сучасні вчителі та діти.
Напередодні виставки бачила, як готувався до події Андрій Соколенко: знайшов фотографії випуску 1968 року, відшукав свої юнацькі роботи, записи спогадів, свої та тата…
Батьків термін – художник та перший директор ЗОХМ Григорій Соколенко був великий мрійник, навела у своїй промові кураторка виставки Ольга Дворна.
Григорій Соколенко говорив: “Школа має навчати дітей любуванню”.
І навіть написав листа до міністра культури з тим, щоб у середніх школах переіменували предмет малювання на предмет любування. Тому що вважав, що творча людина має не конкретно малювати, а ось бути в цій сфері замилування світом, природою…
“І саме ви, як викладачі закладаєте якраз в дітей оце естетичне виховання, – звернулася до педагогів Запорізької дитячої художньої школи Ольга Василівна. – Школа за ці роки випустила більше трьох тисяч випускників. По-різному склалися їхні долі. Але школа заклала в них відчуття краси життя”.
Нинішня виставка – знакова подія для художнього музею. Коли Ольга Василівна з Інгою Адольфівною почали збирати роботи, зрозуміли, “скільки неповторних художників навчались тут і вийшли саме з нашої художньої школи”.
“Історія освіти художньої в нашому місті досить цікава і має досить довгу історію. Але найяскравішою сторінкою є, мабуть, наша Запорізька художня школа. Багато років вона існувала саме в цьому приміщенні. Я навчалася в цій художній школі…” – поділилася спогадами директорка ЗОХМ Інга Янкович, показавши, в якій дальній кімнаті знаходився її клас… – Там стояли мольберти, там була …атмосфера. Кожного разу ми приходили сюди ніби дійсно в таку таїну, де справжні художники нам викладали. І це була дійсно така справжня подія, принаймні в моєму житті.
Я знаю, що для багатьох учнів це також подія – прийти вчитися саме в художню школу. Не будь-яку, а саме в художню школу, де є справжні художники і де є можливість навчитися творити, навчитися бачити, навчитися чомусь особливому, якоїсь таємниці. І тому я скаляюся перед вчителями, я заздрю учням які зараз навчаються”.
Першим директором школи був Євген Михайлович Мирошниченко.
Художник-пейзажист, педагог-новатор, він 26 років віддав цій роботі. Його та перших викладачів – М.Льоля, І.Василенка, В.Степанова, А.Тарасова, А.Підопригору – пам’ятають учні. З часом до колективу педагогів приєдналися знані нині запорізькі митці В.Заруба, В.Таран, Л.Форостецька, А.Беспалова, С.Зайцев, Н.Заярченко.
Перелік директорів «художки» – п’ять осіб. Кожне покоління згадає своїх керівників, своїх вчителів.
Тим цінніші спогади нинішньої директорки, Світлани Пєшикової, про Євгена Михайловича Мирошниченка:
“Мабуть, я з останнього покоління учнів першого директора Мірошинченка Євгена Михайловича. Була його ученицею, вчилася і навіть трохи попрацювала з ним. Моя донька брала у нього індивідуальні заняття з акварельного живопису. Це також дуже цінно і як спогади, і як досвід, і як вплив на творче життя.
Я майже до останньої миті з ним спілкувалася. І вважаю це особливим знаком – він був першим директором, і я зараз продовжую цю діяльність, що дуже відповідально.
Я вдячна музею за організацію цієї масштабної виставки. Можна побачити послідовність у часі та галерею непересічних випускників художньої школи.
Викладачі сучасної художки. Виставка представляє їхні роботи
Для мене велика честь очолювати Запорізьку дитячу художню школу та працювати. Я не так давно директор, з 2019 року, і можна сказати, що це найскладніші часи: ковід, війна. Художня школа трошки переформатувалася. Працюємо у змішаному форматі. І можу сказати, що постійно збільшується кількість учнів. Дуже радіємо тому, що батьки і діти налаштовані продовжувати творче життя незважаючи ні на що”.
Вплив цього закладу на творче життя Запоріжжя неможливо переоцінити. Згадку про неї – у роботах та документах – бережуть не тільки художники, а й архітектори, театральні працівники. Завітавши у справах до родини архітекторів, Віктора та Олени Кузьменків, розповіла їм про виставку. І пан Віктор бережно приніс до столу віньєтку своїх часів навчання, 1964-1968 років.
Поруч із ним навчалися й брати Микола та Валерій Іолопи, і Микола Колядко, і архітектор Сергій Прудкий, і Віктор Обрізан… Дуже приємно було, що саме з тезкою, театральним художником відбулася й зустріч архітектора на виставці.
Збереглися й підписи-автографи учнів, і педагогів.
В експозиції виставки представлені роботи першого директора – Євгена Мирошниченка та одного з перших викладачів, – А.Підопригори.
Тож, навесні цього року Запорізькій дитячій художній школі виповнюється 66 років!
І чарівним чином зеленіють свіжим листям гілочки верби – саме біля творів старших майстрів
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Сообщение Виставка «Художка» у запорізькому музеї: замальовки спогадів появились сначала на Газета МИГ.