Власник парових млинів, чиє борошно купували у всьому світі - як склалася доля відомого запоріжця

Історія життя відомого у Запоріжжі Германа Нібура

24 липня 1830 року народився Герман Нібур – наш видатний земляк, підприємець та діяч менонітського походження. Про життєвий шлях видатної людини розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.

Читайте також: Олександрівські бунтівники – запорізький краєзнавець розповів історію однієї фотографії

За однією з версій Герман Нібур народився у селі Кронсталь – зараз Долинське Запорізького району. За іншою – у Кронсвейде (Володимирське, Запорізький район). Переважну  частину життя Нібур був мешканцем Хортиці – теперішньої Верхньої Хортиці у межах Запоріжжя.

Герман Нібур – представник третього покоління менонітів-переселенців із Пруссії. Він –  онук мірошника Якоба Нібура, який переїхав до нашого краю у 1789 році. Власником млина був і батько Германа – Абрагам.

У 8-річному віці Герман вже допомагав батькові на його млині, в 19 – став керуючим одного з борошномельних виробництв, а у 23 – став господарем вже першого власного «вітряка». Остання подія трапилася в 1853 році, який можна вважати роком народження так званої «імперії Нібурів».

На початку XX століття компаніїї «Г.А. Нібур і Ко» належали 11 парових млинів – в Хортиці, Нижній Хортиці, Олександрівську та в Шенвізе. Лише в останньому селищі (зараз – частина Запоріжжя) Нібурам належали чотири парових млини. Серед них і флагман «імперії Нібура» – найпотужніший млин №5. Його будівля  знаходиться зараз на запорізькій вулиці Сергія Серікова та є державною пам’яткою архітектури.

Сукупно млини компанії «Г.А. Нібур і Ко» в середньому за добу виробляли  від 7 тисяч до 17 тисяч пудів борошна – від 115 до 279 тонн. I купували її по всьому світі.

Життя Германа Нібура обірвали злочинці – 20 серпня 1906 року він був убитий грабіжниками, що вночі вдерлися до нібурівського будинку в Хортиці. Одна з вулиць Верхньої Хортиці з 2016 року має назву «Нібурівська».

Раніше ми писали, що у заповіднику “Хортиця” розповіли, як запорозькі козаки переселились на Кубань.