З 1 квітня керівництво діяльністю Міноборони Швейцарії офіційно перейшло до рук нового глави Мартіна Пфістера. Кадрові перестановки в уряді країни не планова процедура, а вимушене рішення, на яке Берну довелося піти через потужну критику на адресу екс-міністра оборони Віоли Амхерд. Партійна більшість ще на початку року визнала її безпекову політику в галузі безпеки і розкритикувала за зближення з НАТО і відхід від нейтралітету, фактично змусивши чиновника піти у відставку. З заяв нового міністра оборони, втім, випливає: якщо внутрішні проблеми в Берні мають на меті виправляти, то курс на співпрацю з НАТО ніхто назад повертати не збирається.
Про те, що Віолу Амхерд, яка йде з посади голови Міноборони, змінить на цій посаді 61-річний Мартін Пфістер, Федеральна рада (уряд) Швейцарії оголосила ще 14 березня. А вже 1 квітня ця людина, яка має звання полковника швейцарської армії і нещодавно визнала, що знає «казарми краще, ніж Федеральний палац (будівля національного парламенту, де засідає уряд Швейцарії)», офіційно обійняв посаду.
Пан Пфістер очолив Міноборони в розпал внутрішньовідомчої кризи на тлі відставки його попередниці Віоли Амхерд, яка пішла з посади через зростаючу критику як на адресу військового відомства, так і на її власну. Керівництво Міноборони звинувачували, наприклад, у нездатності забезпечити стабільне озброєння швейцарської армії та інші внутрішні проблеми.
Апогею невдоволення досягло у січні поточного року, коли Швейцарська народна партія (SVP) — найбільша політична сила країни — відкрито закликала Віолу Амхерд залишити посаду міністра оборони «якнайшвидше». Тоді в SVP їй висунули цілу низку претензій, серед яких погане управління армією, непрозоре фінансування у структурах Міноборони, мляві проекти у сфері озброєнь, скорочення чисельності армії. Через кілька днів пані Амхерд повідомила, що наприкінці березня піде у відставку.
Критика зазнала і позиція глави відомства з реекспорту озброєнь.
У жовтні 2024 року пані Амхерд виступила за пом’якшення обмежень щодо постачання до зон конфліктів, на які в країні діє заборона.
Вона пов’язувала це з необхідністю розвивати оборонну промисловість Швейцарії. У членів SVP такий підхід підтримки не знайшов: вони звинуватили голову відомства в «неправильній розстановці пріоритетів», заявивши, що припущення реекспорту замовлених для Швейцарії озброєнь на Україну «підриває фундамент безпечної, нейтральної та вільної Швейцарії» (а такий країна офіційно вважається з 1815 року, коли цей статус).
- Читайте також: Швейцарія розкрила суму заблокованих російських активів
У заяві SVP окремо згадувалося і зближення з НАТО, яке у партії назвали «загрозою нейтралітету».
“Ті, хто поступово прив’язує Швейцарію до НАТО, приймають той факт, що молоді швейцарці гинуть за кордоном, а Швейцарія виявиться втягнутою в іноземні конфлікти”, – заявили тоді в партії.
Нові кадрові рішення, втім, навряд чи позбавлять швейцарців цих побоювань. З моменту висування на посаду члена федерального уряду Мартін Пфістер вже встиг зробити низку яскравих заяв, які дозволяють судити про його стратегічне бачення відносин із НАТО. Так, у ході своєї першої зустрічі з журналістами у ролі кандидата до Федеральної ради у лютому він заявив, що співпраця Швейцарії з альянсом є необхідним кроком для забезпечення безпеки країни.
“НАТО відіграє ключову роль у європейській безпеці”, – підкреслив Пфістер, додавши, що Берну необхідно “максимально використовувати всі можливості взаємодії з НАТО”.
Насамперед йдеться про партнерські проекти в системі NSPA — виконавчого органу Агентства НАТО із забезпечення та закупівель. В даний час Берн бере участь у трьох партнерських проектах: підтримки та закупівель Patriot Support Partnership, а також підтримки ракет AMRAAM і Stinger.
Пан Пфістер також дав зрозуміти, що підтримує прискорені темпи нарощування військового бюджету та виступає за усунення прогалин у оснащенні швейцарської армії. Іншими словами, все говорить про те, що Мартін Пфістер має намір продовжити лінію своєї попередниці на зміцнення обороноздатності країни та її зближення із Північноатлантичним альянсом.
Символічним у цьому сенсі став обмін подарунками між екс-головою та новим керівником Міноборони. 28 березня пані Амхерд вручила своєму наступнику книгу норвезької письменниці Анні Хольт “Неминуча смерть” (Ein notwendiger Tod), в якій серед іншого торкається тема загрози нападу на Норвегію з боку Росії. Екс-міністр назвала книгу «захоплювач
Сообщение Швейцарія може стати членом НАТО появились сначала на Запорізькі Вісті.