Запорізький поліцейський Віталій Нефьодов вже понад 30 років несе службу в органах внутрішніх справ. Говорить: поліція була, є і буде в його житті. Разом з тим, в його житті є ще одне захоплення – підводна археологія. За участі Нефьодова з дна Дніпра було піднято безліч унікальних та цікавих артефактів, які сьогодні можна побачити в тому числі, і в Музеї судноплавства. Крім того, він бореться із «чорними» археологами, які фактично знищують історію та руйнують знахідки.
Історія правоохоронця – далі в нашому матеріалі.
«У батьків був човен і з самого дитинства батько брав мене на р. Дніпро. Ми виїжджали в плавні, рибалили. Так склалося, що я раніше навчився пірнати ніж плавати», – починає розмову Віталій.
Його захоплювали книги Жуля Верна, дослідження Жака-Іва Кусто. Проте з особливою теплотою та любовʼю він говорить про свого старшого брата – Валерія, який є відомим запорізьким археологом, співробітником Національного заповідника «Хортиця».
«Брат з самого народження захоплювався археологією. Він мріяв про археологію завжди», – каже.
Брати Нефьодови мають талант – розгледіти під водою те, повз чого можуть пройти інші.
Без спеціального спорядження Віталій може перебувати під водою 2 хвилини. Глибина пірнання – до 20 метрів.
«Це фрідайвінг, без технічного обладнання, без спеціальних технічних засобів дихання під водою – це цікава тема, цікаве захоплення. Де є водойма, там би я і хотів зануритися», – розповідає Віталій та додає, що під водою зберігається дуже багато обʼєктів, які мають історичну та культурну цінність.
Проте на теперішній час течія у Дніпрі стала дуже сильною і це руйнує обʼєкти.
«Коли ми занурюємося, то бачимо, що вже там побували так звані «чорні археологи». Були і затримання, і робили засідки», – говорить.
Після підриву Каховськоі ГЕС рівень води у Дніпрі сильно впав і багато історичних обʼєктів, які перебували під водою, зараз опинились на поверхні.
Під час війни підводні дослідження не проводились і лише зараз прийнято рішення про їх відновлення.
«Під водою ще дуже багато всього цікавого є. Ми все зафіксували, як тільки дозволять умови, ми все це дослідимо. Коли ти знаходиш щось і ти розумієш, що ти один з перших, хто це бачить, то відчуття просто дуже приємні. Але і коли ти ловиш зловмисника, то це теж дуже приємно», – каже Віталій.
Разом з ним ми побували в Музеї судноплавства, що на Хортиці. Питаємо у нього, а які експонати були підняті за його участі. Каже соромʼязливо:
«Всі… «Чайка», «Бригантина», лафет, моноксил…. Памʼятаю, що унікальна прозорість була – більше 10 метрів. Більше такої прозорості не памʼятаю взагалі. Розум з братом ми пройшли вздовж берега, обстежили і виявили моноксил. Зараз деревину намагаються стабілізувати у спеціальному розчині».
Він може годинами розповідати про якорі, фрагменти суден. Запоріжжя називає невичерпним джерелом археологічних цінностей.
«Тут перетинаються майже всі історичні епохи. Деяким знахідкам – по 7-5 тисяч років. Нам дуже пощастило мати все це, тільки не кожен усвідомлює, наскільки», – додає він.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Джерело: 061.ua