Зараз на Запоріжжі 80 процентів ріллі (1,5 млн га) з тієї, що оброблялась до повномасштабного вторгнення (1,88 млн га), знаходиться на тимчасово окупованій території, або в місцях, де ведуться активні бойові дії. Але на підконтрольній Україні території області аграрії продовжують працювати. І наразі проводять підживлення та боронування озимих культур і вже розпочали посів ранніх зернових та зернобобових. Окремі підприємства навіть працюють майже на лінії розмежування – на полях Гуляйпільщині та Оріхівщині Пологівського району, під постійними обстрілами ворога. Серед них агропідприємства «Преображенське» та «Лаванда», якими керують брати Олександр і Дмитро Коростельови.
Втратили частину підприємства у Криму, а потім і на Запоріжжі
Олександр Коростельов засновав ТОВ «Преображенське» 26 років тому – 7 квітня 1999 року. Але фермерством почав займатися ще 1991-го. Тоді, за його словами, мав лише 40 га землі – самотужки сіяв, полов та збирав урожай. З початком розпаювання колишніх колгоспних земель почав набирати в оренду додаткові ділянки, поступово розбудовуватися та розширятися.
З часом «Преобораженське» перетворилося на одне з найбільших сучасних агропідприємств області з різними напрямками діяльності.
На території Запорізькі області підприємство обробляло близько 19 тисяч га ріллі – біля села Велика Білозерка Василівського району, Корніївки Веселовського району (потім – Мелітопольського), на Гуляйпільщині та Оріхівщині. Також було 500 га на Херсонщині і 15 тисяч гектарів у Криму. До речі, у Криму, окрім вирощування зернових, ще активно розвивали садівництво та мали племінне господарство з вирощування вівець – отримали на ВДНГ у Києві багато призів та відзнак.
Але 2014-го, після окупації Криму російськими загарбниками, усі три виробничі відділення ТОВ «Преображенське», що там розташовувалися, були втрачені – разом з землями, здобутками та інфраструктурою.
А вже після повномасштабного вторгнення було втрачене рілля на Херсонщині, біля Великої Білозерки та Корніївки, які ворог також тимчасово окупував.
Зараз в обробці підприємства залишилося близько 11 тис. га ріллі. Більшість – у Пологівському районі, ще 630 га (отримали в оренду через земельний аукціон минулого року) – у Запорізькому.
Крім того, якщо до великої війни, у ТОВ «Преображенське» працювало 400 робітників, то наразі – близько 100. Хтось залишився на окупованій території чи виїхав у більш безпечні місця, немало й тих, хто пішов на фронт боронити Україну від російської навали. Щоправда наразі ті, хто продовжує сіяти та збирати урожай, працюють теж майже в бойових умовах.
Росіяни прицільно б’ють по аграріям
– Землі, які ми обробляємо, проходять якраз по лінії розмежування, підходять до неї впритул. То наші хлібороби працюють практично «на нулі», під постійними обстрілами, – каже Олександр Коростельов.
За словами керуючого відділенням підприємства Андрія Кульбака, найбільше «дістають» російські бойові FPV-дрони.
– Вони кружляють над полем і цілеспрямовано б’ють по тракторам та комбайнам, щоб зірвати посівну чи збір урожаю, – каже він. – Тому усі наші робітники у бронежилетах та касках. Крім того, техніка зараз обладнана РЕБами – «глушилками» для дронів. Вони створюють над трактором чи комбайном такий купол, залітаючи в який дрон стає некерованим. Він може впасти десь на полі, але не влучить у техніку. Це захищає людей.
Але, незважаючи на запобіжні заходи, багато техніки вже постраждало від ворожих обстрілів. Раніше один великий трактор підірвався на міні, ще один атакували одразу три дрони. На щастя, трактористи залишилися живі, проте техніка згоріла вщент. Ще близько півтора десятки тракторів за три роки війни постраждали менш критично – їх вдалося відремонтувати та відновити. Головне, що робітники не отримали серьозних травм. Хоча дехто зазнав таки легку контузію від вибуху, або незначні пошкодження від розбитого скла.
Вже дев’ять років працює на підприємстві тракторист Віктор Дикун. У 2022-му під час роботи в полі саме його трактор наїхав на міну. На щастя, вибух не спричинив травм, хоча ситуація була надзвичайно небезпечною.
А минулого року трактор ще одного працівника ТОВ «Преображенське» Олега Дриги став мішенню FPV-дронів. Один з них таки влучив у техніку. Тракторист майже не постраждав – пощастило.
– Страшно, звісно, зараз виїжджати на поля Оріхівщини, – каже Віктор Дикун. – Але хтось має це робити. Якщо не посіємо навесні – не буде що збирати восени. А земля – це наше життя, і поки можемо, будемо працювати.
Олег Дрига додає, що перед кожним виїздом у поле територію оглядають сапери. Хоча навіть після цього немає повної гарантії безпеки.
Також з початку великої війни підприємство втратило усі свої виробничі бази, так звані польові стани, де були ремонтні майстерні, склади ГСМ, зберігалася техніка та зерно. Їх було п’ять: у Гуляйполі, селах Залізничне, Новоселівка, Білогір’я та Преображенка Пологівського району. Наразі там немає нічого – усе зруйновано. Тому хлібороби працюють «з коліс», намагаючись якнайшвидше відсіятися, а після жнив одразу вивезти врожай подалі від лінії фронту.
Проте російські нелюди намагаються знищити врожай ще до його збирання. Під час або напередодні жнив ворог закидає поля дронами. Від вибухів спалахує пожежа, і вогонь спалює вже стигле зерно.
За підсумками 2022 року, в зв’язку з окупацією частини полів, які обробляло ТОВ «Преображенське», та знищенню врожаю, збитки склали 174 млн грн. У 2023 та 2024 роках ворогом було знищено врожаю на суму 33 млн грн.
– Ми намагаємося мінімізувати втрати, бо дивитися, як палає вже стигла пшениця просто неможливо, серце крається, – каже керівник підприємства, – Тому розбиваємо рілля на окремі ділянки, квадрати, які обкопуємо, щоб у разі пожежі не усе поле палало, а лише невелика частина. Також створили власні пожежні бригади «швидкого реагування».
Додаткові виклики війни: зруйноване житло та вплив “червоної зони”
Війна додала ще багато викликів. Зокрема, майже усі працівники ТОВ «Преображенське» втратили свої домівки внаслідок обстрілів ворога, вимушені були виїхати з Гуляйполя чи Оріхова в більш безпечні райони області. Серед них і голова відділення Андрій Кульбака, який разом з дружиною і двома дітьми мешкав в Оріхові у власному будинку.
– Наш будинок ще 2022 року було повністю зруйновано. На щастя, сім’я не постраждала, – каже він. – Будинок батьків теж було пошкоджено, а батько зазнав поранення. Тому ми усією родиною переїхали до Запоріжжя і там орендуємо житло. Інші наші працівники опинилися в такій самій ситуації…
Крім того, інфраструктура і техніка, що були знищені, втрачені землі не могли не позначитися на економічному становищі підприємства.
– До повномасштабного вторгнення, у 2021 році, тільки у Великій Білозерці, де ми мали 5000 га рілля, у тому числі 3500 га поливних земель, було зібрано 50 тисяч тонн кукурудзи. А загалом того сезону отримали 100 тисяч тонн зернових, – розповідає Олександр Коростельов. – Майже усі гроші, що заробляли, вкладали в розвиток. Зокрема планували побудувати у Білозерці новий елеватор та інші об’єкти. Вже були проплачені проєктні роботи. Того ж року я взяв кредит у банку. Щоб його погасити, мені було достатньо продати лише кукурудзу, зібрану у Великій Білозерці. Але почалася повномасштабна війна. І я досі розраховуюся по тому кредиту, хоча будівництво, під яке брав гроші, наразі просто не можливе. Мої втрати, до яких призвела російська агресія, у розрахунок ніхто не взяв. При цьому обігових коштів зараз мінімум, не йде ні в яке порівняння з довоєнними роками.
Приміром, відзначає керівник ТОВ «Приображенське», минулого року валовий збір пшениці склав близько 14 тисяч тонн, плюс 8,2 тис. тонн соняшника та 615 тонн ріпаку (нагадаю: 2021 року валовий збір зернових склав 100 тисяч тонн).
Є певні складнощі також з реалізацією врожаю. Зокрема, частину зерна підприємство, як і до війни, намагається продавати на експорт. Продати, в цілому, можна. А ось отримати валюту – ні. Бо неможливо укласти валютну угоду, тому що підприємство знаходиться в «червоній зоні» активних бойових дій. Для іноземців то майже те ж, що територія держави-агресора росії, як не абсурдно це звучить.
Робота на полі триває у будь-яких умовах
Що стосується підготовки до посівної-2025, то тут допомогла державна підтримка. Наприкінці минулого року підприємство, з розрахунку на одиницю оброблених угідь у зоні активних бойових дій (10,5 га) та можливих бойових дій (25 га), отримало 25 млн грн. Ці гроші покрили частину витрат на добрива, посівний матеріал, агрохімікати, ГСМ та запчастини для техніки.
За словами власника підприємства, наразі вже посіяно пшениці на площі близько 5000 га. Також планується посіяти 4000 га соняшника та 300 га ячменю.
Ось тільки дуже турбує аграріїв рівень очікуваної врожайності. За останні роки вона впала. Одна з причин – нестерпна спека та дефіцит вологи.
– У 2024-му казали, що «це видався найбільш спекотний рік», а зараз вже кажуть, що 2025 рік буде ще спекотнішим, – відзначає Олександр Коростельов. – І так, на Оріхівщині рівень опадів за півроку зараз складає лише 20 відсотків від норми.
Проте досвідчений хлібороб мужньо приймає усі виклики і продовжує робити свою справу.
– У нас сьогодні прибутку небагато, – визнає він. – Але зараз головне завдання – це вижити, дати людям зарплату, а українцям – хліб. А також зберегти наш колектив. Щоб працівники не розбіглися по іншим країнам, і щоб після закінчення війни на цій землі було кому працювати. Тому ми тримаємося, як і вся Україна…
«На наших землях зараз дуже гаряче…»
У таких самих складних умовах обробляє рілля та збирає врожай брат Олександра Коростельова Дмитро.
До 2014 року він працював у Кримському відділенні ТОВ «Преображенське». Але після окупації Криму росіянами повернувся зі своєю родиною додому, в Гуляйполе. Тут організував невелике агропідприємство «Лаванда», взявши в оренду 700 га землі на території Гуляйпільської громади.
– Наші землі знаходяться на перетину трьох областей – Дніпропетровської, Запорізької та Донецької, – каже Дмитро Коростельов. – І там зараз дуже гаряче.
Настільки гаряче, що частину рілля немає можливості обробляти, бо вона зайнята фортифікаційними спорудами. А над іншими полями постійно літають ворожі дрони і снаряди.
За словами голови ТОВ «Лаванда», він, як і його брат, вже у перший рік повномасштабної війни втратив майже всю інфраструктуру підприємства. Ворожими снарядами та ракетами були знищені ангари для зберігання зерна, понівечена сільгосптехніка. Нові ангари не будували, бо до закінчення війни у цьому немає сенсу, а ось техніку за можливості відновили й продовжили працювати.
Цієї весни підприємство планує посіяти 250 га соняшника. Також підростають озимі культури, які посіяли восени. Тож зараз головне завдання усе це зберегти й отримати добрий врожай.
На честь Сина вільної України, героя Гуляйпільщини Євгена Коростельова
За даними юридичного відділу ТОВ «Преображенське», щонайменше два десятки робітників підприємства перебувають на фронті – захищають Україну від російських загарбників. На жаль, не обійшлося без втрат.
Вже цього року прийшло повідомлення про загибель водія підприємства Віктора Кононенка. Молодший сержант, кулеметник 2 механізованого батальйону Віктор Кононенко загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Новоданилівка Запорізької області.
А на самому початку повномасштабного вторгнення трагічно загинув агроном ТОВ «Преображенське» Євген Коростельов, син керівника підприємства Олександра Коростельова.
З перших днів великої війни Євген допомагав ЗСУ вести розвідувальну роботу за допомогою власного квадрокоптера – виявляв наявність живої сили та техніки ворога на підступах до Гуляйполя.
9 березня 2022 року автомобіль Євгена їхав у бік села Мирне, щоб зробити чергові кадри з дрону. Але вибух ворожої міни, на яку наскочив автомобіль, забрав життя відразу трьох гуляйпільців-розвідників. Серед них був і 24-річний Євген Коростельов.
На честь та у пам’ять загиблого героя його рідними та друзями у вересні 2022 року був створений Благодійний фонд імені Євгена Коростельова.
На цей час фонд надав допомогу вже більше ніж 15 в/ч ЗСУ на суму 10 млн грн. Також було придбано або відремонтовано близько 100 автомобілів для наших захисників.
Фото авторки да з архіву ТОВ “Преобораженське”
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Сообщение Посівна під обстрілами: запорізькі аграрії, що працюють майже «на нулі» появились сначала на Газета МИГ.