#громадськемісце Фронтові реалії: Життя бійців 65 бригади у бліндажах #запоріжжя #zaporizhia

Військовослужбовці 65 окрема механізована бригада ЗСУ “Великий Луг” кажуть, що не важливо, в яких умовах ти знаходишся, бо твій комфорт залежить здебільшого від тебе. Навіть якщо ти живеш у бліндажі.

Бліндажі бувають різні, і не завжди можна вибирати, в якому саме жити. Бійці оселяються, якщо пощастило, у збудовані по всіх правилах фортифікації надійні та облаштовані укриття – або ж копають їх самi (ті, що на лінії зіткнення).

Якщо бліндаж зроблений погано, без прокладеної вентиляції, в ньому важко дихати – влітку від вогкості, а взимку від диму. Такий бліндаж тече у дощ, сиплеться зі стін і згори. Тож хлопці свої польові домівки на фронті у міру можливостей вдосконалюють.

Але яким би не було гарно облаштованим укриття, у бліндажі весь час дихають кіптявою і пилюкою. Хлопцi будуть відкашлювати бліндажі і траншеї ще дуже довго. Роками.

Життя в бліндажі… Запах диму, світло від павербанків та екофлоу. Дуже багато інших нюансiв війни – обстріли, евакуацiя, ремонти техніки під вогнем, штурми посадок…

З початку російського вторгнення сотні тисяч людей в Україні живуть або жили в бліндажах. Таке життя – дуже серйозне випробовування на виживання навіть для молодих бійців, як фізичне, так і психологічне, тим більше – для тих, кому за п’ятдесят.

Але хлопці з 65 бригади не скаржаться і стійко переносять всі тягарі та незручності польового життя.

(Для довідки: блінда́ж (фр. blindage, від blinder — «покривати заслонами, бронювати») — укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту групи воїнів від артилерійського та іншого вогню противника).