#громадськемісце «Чоловіки в Бердянську скоро стануть мобілізаційним фондом рф, це 100%». Інтерв’ю з військовим Віктором Задорожним #запоріжжя #zaporizhia

Військові купують дрони із зарплати

На думку військового, ще рік тому люди були більш згуртованими, а зараз наче забули про війну. Він розповів журналістам «Бердянськ 24», що кількість допомоги значно зменшилася, й це дуже відчувається на фронті.

«У нас є волонтери, які завжди нам допомагають, але вони кажуть: «Краще я зараз піду служити, тому що я більше вам не можу допомогти, я не можу ні в кого нічого ніде здобути». У мене хлопці з зарплати скидаються по 20 тисяч, щоб купити дрон і самим працювати. На скільки такого їхнього ентузіазму ще вистачить? Ну це ж вигоряння буде. А ми це робимо протягом двох років. А люди трошки «забили», тому що хтось чекає на кінець, хтось вже, що вони втомилися. Але якщо вони втомились, то що про нас тут сказати – значить ми сталеві», – зазначив військовий.

Ворог швидко вчиться. Зараз у росії багато заводів перепрофілювали на вироблення FPV-дронів і РЕБів. Віктор Задорожний впевнений, що Україна так само може масово виробляти безпілотники.

«Снаряд бери, крила зроби, вперед. Технологія нескладна. От я не інженер, але можу зробити «ланцет». Ми так робили, це можливо. Ворог зараз дуже нас переважає. У нас проблема в чому? Є гарні, круті пілоти, вони мавіками DJI можуть зупинити колону. Вони готові працювати, але немає чим. Ми реально далеко не літаємо, не шукаємо якусь важку техніку, бо у нас 5 дронів. Ми їх тримаємо на якийсь пересув піхотної частини», – зізнався оператор БПЛА.

Суми донатів, кількість будь-якої допомоги знизилися критичнів. Для багатьох українців “війни вже немає”…

Віктор розповів, що з кожним словом підтримки від міжнародних партнерів посилюється активність російської армії.

«У них є розуміння, що нам такий-то пакет військової допомоги дадуть. І зрозуміло, що він не сьогодні так завтра буде. І поки в них є велика перевага в боєприпасах, то вони намагаються накрити нас, захопити якісь позиції. Вже місяця три штурми щодня. Це йде техніка, люди, авіація, завжди працюють гради. Щодня вони намагаються клаптик якоїсь посадки у нас забрати. З іншої сторони вилітає в 5 або 10 разів більше, ніж з нашої», – повідомив військовий.

Чи реально вийти на кордони 1991 року?

Захисник поділився, що на його думку, ЗСУ вдасться повернути лише частину окупованих територій.

«Зараз як я реально бачу ситуацію, що Донецьк, Луганськ територіально повністю залишаються точно в них (росії – ред.), ми вже їх фізично не зможемо вибити. Ми реально можемо відбити повністю Харківську, Херсонську, Запорізьку (області – ред.). Я в це вірю. Решта? Я не знаю, що має статися в іншій ненормальній державі (в росії – ред.), щоб вони там все кинули та відійшли. Дай Боже, останнє намагання, це буде Запорізька область. Я вірю, що ми реально її відіб’ємо. Тому що плюс-мінус у нас ще сил вистачає. А далі, ні, не вірю», – зізнався Віктор.

Захисник наголосив, що ворог вмотивований високою зарплатнею, росіяни  свято вірять власній пропаганді. Разом з тим у них є страх страти за відмову воювати.

«На позиціях, на деревах висить дуже багато тіл російських військових, вони їх вішають. Тих, хто назад біжить або з позиції пішов. Хто відмовився піти, стріляють прямо на місці. Всім «трьохсотим» своїм, якщо вони важкі, на місці стріляють в голову, просто прибивають і йдуть собі далі. Вони його не забирають, вони «не паряться». Це радянська армія, типу, м’ясом візьмемо», – розповів Віктор.

Росіяни штурмують щодня. 24/7 відстежують пересування ворога

Він наголосив, що люди, які підтримали кровопролитну війну росії проти України, хотіли побудувати своє щастя на чужих смертях.

«Там мобілізованих дуже багато, які теж, можливо, не хочуть служити та не хочуть війни, але в них вибору немає, тому що їх або вб’ють, тому що у рф назад шляху немає, «заградзагін» і все. І вони хотіли своє щастя побудувати на смертях і руйнуваннях українців, таких людей як я.

Я так вважаю, якщо ти підтримуєш і хочеш війну, то ти реально або моральний виродок, або психічно неврівноважений. Тому що кожна людина, яка стріляла та була на війні, хоче зробити все, щоб більше жодні снаряди, жодна куля не полетіли. Хто бачив війну, її ніколи не захоче. Тому я не знаю, чим ці люди там заряджені, але я гадаю їхній заряд скоро втухне», – впевнений бердянець.

Чи повертатися до Бердянська?

Задорожний розповів, що стежить за ситуацією в рідному Бердянську та впевнений, що місто повторить долю ТОТ Луганської та Донецької областей.

«Ті, хто там, хочуть вже звідти звалити. Дуже багато. Тому що в певний момент дали зарплати, дали пенсії, та вони такі (думають – ред.): «Я тут маю більше, ніж при Україні. Це круто, «бабки» дають». І тут в один момент все припинилося. У вас збоку є Донецька та Луганська області, де це 8 років тому вже сталося. Молоді хлопці призовного віку, які сидять в Бердянську, хай не думають, що їм просто так швидко дали ці паспорти. Вони, я гадаю, дуже швидко стануть мобілізаційним фондом армії рф, це 100%. Потрібна територія, вплив, натиск на Україну, а люди їм зовсім не потрібні. Але ви подивіться, що з містом робиться. Буряти, роми, всю Воронезьку область туди засунули. Ви (окуповані міста та їх жителі – ред.) не станете росією, вас сама росія не буде за людей визнавати, тому що ви для них непотрібний матеріал. Вони жаліються, що на вас гроші витрачають, а ви намагаєтесь з ними знайти якусь спільну мову», – зазначив Віктор.

Підкова з символами і пізнаваними місцями Бердянська

На думку військового, просто зараз немає сенсу повертатися до окупованого Бердянська, бо він не такий, яким ми його пам’ятаємо.

«Люди думають, що вони повернуться туди, й там буде як було. Вони ж пам’ятають, як гарно було в Бердянську. Але це «рожеві окуляри», там не буде так. Тому що там інша влада, інші люди, інший менталітет. Там немає вже половини тих знайомих, які тебе надихали. Саме місто як жило, там вже не живе. А найсумніше, що через деякий час війна і туди дійде. Прямо велика, знаєш, така війна. З війни в війну, це таке собі», – зазначив військовий.

Віктор поділився, що після деокупації не планує повертатися жити до Бердянська. Він впевнений, що якщо ЗСУ не звільнять Донецьку та Луганську області, то наше місто буде постійно в небезпеці.

«Якщо Донецька, Луганська області залишаться за ними, та ми повернемо Бердянськ, то це буде «сіра» зона, щодня під обстрілами.

І перебувати з сім’єю там, привезти їх туди знову, безглуздо. Ну це лише якщо буде повна зупинка обстрілів, договірняк, мирний-мирний, тоді туди можна повертатися. Я не вірю на ближчі, мабуть, роки три, що це можливо. Прямо щоб все зупинилось…ще все попереду», – запевнив бердянець.

Все залежить від командира

Боєць «Літунів» поділився, що задоволений ситуацією в його підрозділі. Каже, що майже постійно є можливість бути на зв’язку з рідними.

«Там є інтернет, є старлінки, ти на зв’язку 24/7. Я розумію, у кожного різні завдання. Піхота, штурмові групи можуть 3-4 дні бути без зв’язку. Але вони все одно попереджають», – запевнив Віктор.

Він пояснив, що ситуація в різних підрозділах може відрізнятися, бо передусім це залежить від командира. Особливо часто недосвідчене та непрофесійне керівництво в новостворених підрозділах, зазначив Віктор.

Українці – новатори в сенсі створення дронових військ, але росіяни швидко скопіювали цю практику

«Наприклад, у цією людини була вища освіта або якийсь ліцей, або поки йшла війна, він вчився в якійсь академії та вже має звання… Таких часто кидають в «новостворку» офіцерами. І вони не завжди нормальні, адекватні люди. Ти маєш бути психологом, ти повинен знати особливі сторони своїх бійців. З кимось треба м’якше, з кимось жорсткіше. Але коли бійця можуть побити за те, що він просто не подобається або не з того регіону, це просто безглуздя. Бо людина відчула, що може це робити безкарно», – пояснив чоловік.

Віктор порадив військовим, у яких некомпетентні командири, скаржитись на «гарячу лінію». За його словами, це дієвий метод боротьби зі вседозволеністю в армії. Військовий запевнив, що перевіряв метод особисто.

Претензії до ТЦК. Мобілізують з туберкульозом і цукровим діабетом

Віктор впевнений, що воювати мають всі: і діти депутатів, і «диванні» експерти.

«Депутати, сини депутатів, сини генералів, самі генерали якби були в окопах, оснащення б покращилось, трошки тактика інша була б, тому що вони б зрозуміли – як це відбувається. Але ж не цим людям, які сидять на диванах, говорити, що мають воювати сини депутатів. Так, вони повинні, але ти теж повинен. З моєї логіки, повинні люди, які протягом двох років щодня ходять, їдять морозиво зі своєю дитиною, гуляють, возять її в ліс на ковзанку, вчать кататись на велосипеді. А ми два роки не бачимо ні дружину, ні дітей. Коли ти приїжджаєш додому, дитина каже: «Мама, це хто?» – наголосив військовий.

Бердянець вважає, що в мережі мало правдивої інформації про реальну ситуацію на фронті, навіть якщо ці дані від військових.

«Я не бачу жодного контенту, де люди, які воюють, розповідають правду. Тому що подкасти з військовими роблять під зручний сценарій. А правду ніхто не каже: як все відбувається, як солдат сидить в тих окопах. Всі думають, що якщо ТЦК тебе забрав, то життя закінчилось. Я хочу «розчарувати» всіх цих людей: це не так. Тому що у мене дуже багато друзів, які там (на фронті – ред.) два роки. Мене забрали, я воюю, я вільна людина. Коли є можливість відпустки, ти не боїшся людей в формі», – зауважив боєць.

“Переконання, інформативна агітація, пояснення всіх варіантів і можливостей служби в ЗСУ ефективніші за непопулярні дії окремих ТЦК”, – Віктор Задорожний 

Багато цивільних чоловіків бояться людей у військовій формі, зазначив Віктор. Каже, що відчув це на собі, коли виїхав у тил на реабілітацію.

«Зараз зробили так, що людина в формі – це потенційна велика загроза. Це або ТЦК, або якісь «боксери Тищенка». Треба боятись, треба тікати. Я зараз з пораненням знаходжусь тут (в тилу – ред.), виходжу десь каву попити, машина в мене військова, у пікселі… Зупиняюсь і одразу сім-вісім людей зникають. А я вийшов спеціально, зупинився попити каву там, де є люди. Поговорити з людьми, поцікавитись справами, настроєм. А вони тікають», – поділився оператор «Літунів».

Захисник поділився, що незадоволений роботою ТЦК і ВЛК. Він розповів, які випадки зустрічав у навчальних центрах, коли відбирав бійців до свого підрозділу.

«Привозять людей з четвертою відкритою формою туберкульозу. Я говорю: «Ти комусь казав?» «Так, казав. Мене отак на зупинці заламали три дні тому, сьогодні вже тут». Стоїть ТЦКшник, який привіз: (каже – ред.) «Ну так, він там казав». Дійсно, він вже 10 років перебуває на диспансерному обліку, відкрита форма туберкульозу, у нього три ходки в тюрму. І там адекватні люди, інструктори, вони кажуть: «Назад відвозьте його, хай ВЛК знову проходить, списують». Але ж його пропустили, він ВЛК проходив, і це злочин. А уявіть, ти з собою береш його в окоп. Всі там п’ють з однієї чашки, їдять з однієї ложки, тому що це війна. Там же просто всю роту заберуть (в шпиталь – ред.).

Стоїть чоловік, і я бачу, що йому складно. Він знімає шкарпетку, а у нього немає трьох пальців на нозі, та два доходять. У нього цукровий діабет, він коле собі інсулін. Лікар його подивився і каже, що треба на ампутацію. Справу дивлюсь: здоровий, здоровий, здоровий. Всюди здоровий. Немає навіть припису, що він там на інсуліні сидить. А якщо йому вчасно не дати той інсулін, людина помре», – розповів бердянець.

“Доброго вечора. Ми з Бердянська”. Скріншот з youtube

Віктор впевнений, що мобілізуючи кількох чоловіків з серйозними захворюваннями, ТЦК відлякує тисячі придатних. Розв’язання проблеми він бачить в налагодженні зворотного зв’язку та якісному консультуванні чоловіків щодо ситуації на фронті, можливих напрямків, куди вони можуть потрапити на службу. За словами Віктора, більшість з тих, хто переховується від ТЦК, роблять це через нерозуміння, що їх чекатиме після мобілізації.

«Приклад. Я був в Івано-Франківську і два вечора спілкувався зі знайомими. Вони задали мені всі питання, які їх хвилювали. Я на все відповів. І в підсумку двоє взяли відношення до моєї частини і зараз проходять підготовку.

Вони мають бізнес, гроші… В них було бажання допомогти звільненню своїх територій, але вони не могли отримати інформацію, яка б допомогла розібратися: де їх навички будуть доречними та ефективними.

ТЦК потрібно облаштовувати хаби, де військові чесно розповідатимуть про всі варіанти служби в ЗСУ. Я впевнений, що це найбільш ефективний метод, – підкреслив Віктор Задорожний.

ДЖЕРЕЛО