Про перспективи перемир’я та мирні переговори, загрози для НАТО з боку Росії, роль США в Альянсі, розміщення європейських військ в Україні та перспективи вступу України в НАТО – читайте в інтерв’ю голови Військового комітету НАТО, адмірала Джузеппе Каво Драгоне для РБК-Україна.
З приходом до влади Дональда Трампа Північноатлантичний альянс переживає непрості часи. З одного боку, американський президент висуває ніби резонні вимоги – європейські країни-члени повинні витрачати більше на свою оборону, адже поточний рівень витрат явно недостатній. З іншого боку, з-за океану лунають численні сигнали про те, що безпека Європи – це головною мірою турбота самої Європи, і безоглядно покладатись на США як ключового союзника європейці вже не можуть. Зміцнення європейської оборони апріорі є тривалою справою, тоді як загроза з боку Росії вже є тут і зараз.
Відповідаючи на письмові питання РБК-Україна, голова Військового комітету НАТО (по суті, найвищий військовий високопосадовець Альянсу), італійський адмірал Джузеппе Каво Драгоне каже: «Альянс складається з 32 країн, тому цілком природно очікувати, що кожна з них робитиме свій внесок. У цьому сенсі президент Трамп має рацію: Європа повинна робити більше – і вона вже реагує.»
Окрім внутрішніх неузгодженостей, питанням номер один для НАТО була і лишається російська агресія проти України. «Росія є агресором, незалежно від того, які приводи вона намагається вигадати для виправдання своїх дій», – зазначає Драгоне у відповідь на питання про вимоги, які РФ зараз висуває для початку перемир’я. І підкреслює, що саме Москва зараз повинна довести, що вона зацікавлена у тривалому мирі.
Водночас, на пряме питання про те, чи знято вже з порядку денного питання членства України в НАТО, Драгоне відповідає досить обережно: «Домовленості, що після початку та завершення мирних переговорів вступ України до НАТО відбудеться автоматично, ніколи не існувало. На даний момент членство України в НАТО не є частиною поточних переговорів про мир».
– Президент США Дональд Трамп заявляє, що його дії «значно зміцнили НАТО». Наскільки така оцінка відповідає дійсності, враховуючи, що серед європейських членів НАТО існують абсолютно протилежні думки?
– Я вважаю, що вже є багато коментарів та оцінок з цього питання. Як ви, напевно, чули від різних зацікавлених сторін, безпосередньо залучених до безпеки євроатлантичного регіону, усі члени НАТО, окрім США (non-US Allies), повинні збільшити інвестування в оборону. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, як і багато європейських лідерів, закликав країни-члени збільшити свої оборонні витрати.
На даний момент, гадаю, ніхто не сумнівається в абсолютній необхідності того, щоб країни витрачали більше коштів для зміцнення НАТО з двох причин. По-перше, одним із ключових принципів Альянсу є розподіл фінансової відповідальності, і протягом багатьох років основну її частину беруть на себе США. По-друге, поточна та очікувана ситуація у сфері безпеки вимагає сильнішого НАТО.
Альянс складається з 32 країн, тому цілком природно очікувати, що кожна з них робитиме свій внесок. У цьому сенсі президент Трамп має рацію: Європа повинна робити більше – і вона вже реагує. Оборонні витрати в межах Альянсу зростають. Якщо у 2014 році лише 3 країни витрачали 2% ВВП на оборону, то у 2024 році це вже дві третини членів НАТО, і ріст триває.
Це факти. Сильніша Європа вигідна Америці та робить НАТО міцнішим. У більш небезпечному та конкурентному світі НАТО робить нас усіх більш захищеними.
– Чи може потенційна відмова Сполучених Штатів від ролі Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, про що повідомляють американські ЗМІ, суттєво послабити Альянс? Чи правда, що баланс сил у межах Альянсу вже значно зміщується через пасивність США та активізацію Європи?
– Я не стану робити припущень щодо цих заяв. Американські посадовці неодноразово чітко заявляли про свою відданість Альянсу та про забезпечення того, щоб стримування й оборона НАТО залишалися міцними.
Я можу сказати, що структура Альянсу розроблена таким чином, що якщо один із членів має або хоче змінити свій внесок, інші беруть частину його відповідальності на себе. Були вжиті спеціальні заходи, щоб НАТО продовжувало виконувати свою місію із забезпечення безпеки за будь-яких умов. Усі рішення в НАТО завжди ухвалюються в координації з усіма членами. Це наша сила, яка зробила цей Альянс найуспішнішим військово-політичним союзом в історії.
Адмірал Драгоне на зустрічі з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським (фото: facebook.com/GeneralStaffua)
– Яка країна або країни є головною загрозою для НАТО сьогодні? Чи вважаєте ви, що у найближчі роки можливий прямий конфлікт між Росією та НАТО? Чи готове НАТО до такого конфлікту, і чи буде воно готове в той гіпотетичний момент?
– Як чітко зазначено у Стратегічній концепції та Військовій стратегії НАТО, головними загрозами є Росія та терористичні угруповання.
Щодо можливого конфлікту, то як військовий я можу сказати, що якщо Росія зробить такий нерозважливий крок, відповідь буде катастрофічною для Москви. Без сумнівів, сили та можливості НАТО значно перевершують російські. Завдяки позиції стримування та оборони ймовірність «зіткнення» з Росією є низькою, хоча й не виключеною. Саме тому наші заходи стримування мають залишатися сильними, і ми повинні бути пильними.
У нас є оборонні плани і вони потужні. Ми готові. Саме тому понад 75 років союзні країни зберігають мир і стабільність.
– Якщо Росія не зазнає поразки в Україні і не нестиме суворої відповідальності за свою агресію, чи існує ризик її нападу на інші європейські країни (країни Балтії, Молдову, Румунію, Польщу тощо), як регулярно заявляють деякі європейські лідери?
– Перш за все, країни Балтії, Румунія та Польща є членами НАТО, тому будь-яка агресія Росії проти цих держав зустріне відповідь усіх 32 країн Альянсу.
З іншого боку, починаючи з 1990-х років, Росія циклічно повторює свої дії – здійснює агресію та вторгнення до сусідніх країн, часто використовуючи гібридні та дестабілізаційні кампанії, що не досягають рівня повномасштабної війни. Ця модель поведінки вже добре вивчена.
Як я вже зазначав, ми повинні стримувати будь-які потенційні амбіції Росії або будь-якого іншого супротивника щодо дій проти Альянсу. Ми маємо робити це, перш за все, дипломатичним шляхом, але будь-які переговори повинні підкріплюватися нашою позицією сили. Поєднання м’якої та жорсткої сили – це унікальна особливість НАТО.
– Наскільки реалістичним є виведення частини військ США з Європи, зокрема зі Східної Європи, і наскільки серйозною загрозою це може бути?
– НАТО не бачило жодних планів щодо зміни військової присутності США в Європі.
З іншого боку, в останні дні адміністрація США неодноразово підтверджувала свою відданість НАТО, трансатлантичним відносинам і європейським союзникам. Для мене саме це є найважливішим.
НАТО має надійні оборонні плани, і ми працюємо над тим, щоб забезпечити наявність необхідних сил і можливостей для стримування та – у разі потреби – захисту один одного. Якщо у майбутньому відбудуться певні переміщення американських військ у межах Європи або навіть їхнє часткове виведення, я абсолютно впевнений, що це відбуватиметься у координації з усіма 32 союзниками. Пріоритетом буде збереження стабільної присутності військ і їхньої боєздатності, щоб рівень безпеки, оборони та стримування залишався таким самим, як протягом останніх 75 років.
– Наскільки ефективною гарантією післявоєнної безпеки України може бути розміщення європейських військ на її території, що наразі активно обговорюється? Які конкретні гарантії безпеки для України могли б зробити повторну агресію Росії неможливою у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі?
– На мою думку, розміщення військ може бути корисним, але лише за конкретних умов.
По-перше, має бути абсолютне припинення вогню, якого дотримуватимуться обидві сторони. По-друге, необхідний потужний мандат, бажано під егідою ООН. По-третє, це має бути авторитетна, багатонаціональна сила, яка складатиметься не лише з європейських військ, і матиме достатню чисельність для забезпечення суттєвої присутності вздовж усього російсько-українського кордону.
Головною гарантією безпеки для України залишатимуться її Збройні Сили. За три роки війни, завдяки своїй стійкості та отриманій підтримці, вони досягли надзвичайно високого рівня ефективності та продовжують зміцнюватись.
Україна й надалі отримуватиме важливу допомогу від низки країн у вигляді постачання зброї, навчання та забезпечення взаємодії. Це дозволить їй відновити ті спроможності, що були виснажені війною, і реорганізувати свої Збройні Сили, щоб забезпечити необхідне стримування для запобігання новій агресії.
Після війни необхідний стійкий мир. Це не може бути ще один «Мінськ-3». Росія не має використати перемир’я для перегрупування і більше ніколи не повинна намагатися захопити жоден квадратний сантиметр української землі. Саме тому союзники НАТО надають Україні таку значну підтримку. Це важливо не лише для безпеки України, а й для безпеки всієї Європи та світу.
– Чи можна сказати, що питання вступу України до НАТО остаточно зняте з порядку денного?
– Головний пріоритет зараз для всіх – це досягнення справедливого та стійкого миру. На саміті у Вашингтоні минулого року НАТО підтвердило свою відданість майбутньому членству України в Альянсі.
Однак домовленості, що після початку та завершення мирних переговорів вступ України до НАТО відбудеться автоматично, ніколи не існувало. На даний момент членство України в НАТО не є частиною поточних переговорів про мир.
Проте в майбутньому, якщо будуть виконані всі необхідні умови, зокрема зацікавленість самої України та одностайна підтримка всіх союзників, не можна виключати можливості початку процесу зміцнення зв’язків між Україною та НАТО.
– Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні запропонувала поширити дію 5-ї статті НАТО на Україну без її офіційного членства в Альянсі. Як ви ставитеся до цієї ідеї? Наскільки вона реалістична?
– Ми не коментуємо заяви глав держав. Я можу сказати, що ще до незаконної та жорстокої війни Росії проти України, НАТО активно співпрацювало з Україною, допомагаючи їй зміцнити обороноздатність і посилити стримування. Ми продовжуємо робити це й зараз завдяки таким структурам, як Командування НАТО з підготовки та надання допомоги в галузі безпеки Україні (NSATU) та Спільний центр з аналізу, підготовки та освіти (JATEC).
Ми будемо й надалі підтримувати Україну через навчання, консультації та програми співпраці. Найкращою гарантією безпеки стане сильна, витривала та боєздатна українська оборона – зараз і в майбутньому.
– Як би ви загалом оцінили стан і можливості української армії? Наскільки вона зараз наближена до стандартів НАТО?
– З 1990-х років НАТО та Україна розвивали міцне партнерство. Українські військові брали участь в операціях та місіях НАТО, проходили спільні навчання з союзниками, що допомогло покращити взаємосумісність із силами Альянсу.
З 2016 року НАТО підтримує Україну через Комплексний пакет допомоги та інші ініціативи, такі як Робочий план військового комітету щодо України. Ці заходи спрямовані на посилення обороноздатності України та впровадження реформ відповідно до стандартів НАТО, євроатлантичних принципів і кращих світових практик.
Під час війни Україна продемонструвала надзвичайну стійкість і адаптивність, ефективно інтегруючи озброєння, тактику та підготовку за стандартами НАТО. Хоча технічно та структурно українська армія ще не повністю відповідає всім вимогам Альянсу, її бойові успіхи, інноваційність та якість керівництва роблять її надзвичайно боєздатною силою, з якою НАТО може ще тісніше співпрацювати в майбутньому.
Під час мого візиту в Україну цього року я особисто побачив відданість ваших військових. Ці воїни надихають, вражають своєю професійністю, рішучістю та наполегливістю. Щодня вони борються за свою країну та майбутнє. Водночас українські військові демонструють інноваційність на полі бою, адже ця війна поєднує сучасні та традиційні методи ведення бойових дій. І, можливо, нам доведеться адаптувати стандарти НАТО у майбутньому, аби відповідати новим викликам.
– Як би ви оцінили поточну ситуацію на полі бою в Україні? Як, на вашу думку, росіянам вдалося витіснити українські сили з більшої частини Курської області, і наскільки стратегічно важливим є цей відступ для України?
– Ситуація на фронті залишається дуже нестабільною. Росіяни продовжують досягати невеликих успіхів, але за дуже високу ціну – з величезними людськими втратами та швидким виснаженням арсеналів.
Однак, як я вже казав, дух і мужність українських військових справді вражаючі. Союзники роблять усе можливе, щоб підтримати Україну у її цілком законному праві на самозахист.
Адмірал Драгоне та президент України Володимир Зеленський (фото: president.gov.ua)
– У контексті мирних переговорів, які поступки з боку України та Росії видаються найбільш імовірними?
– Ми перебуваємо лише на початковій стадії мирних переговорів, тому я не можу коментувати поточний процес. Дипломати працюють 24/7.
Зараз ключове завдання – досягти справедливого та довготривалого миру якнайшвидше. Для України вкрай важливо підійти до переговорного процесу з позиції сили. Саме тому НАТО продовжує надавати підтримку Україні, очікуючи на розвиток подій.
Йдеться не про підживлення війни, а про гарантування того, що Україна зможе захищати себе як зараз, так і в майбутньому. Чим сильнішою буде Україна, тим вищі шанси на вигідну угоду для стабільного миру. Це важливо не лише для України, а й для всього світу.
– Чи має Росія право висувати якісь умови для припинення вогню, як вона робить зараз?
– Росія є агресором, незалежно від того, які приводи вона намагається вигадати для виправдання своїх дій. Більше того, вона неодноразово порушувала попередні угоди.
Саме тому необхідно ретельно аналізувати будь-які запропоновані умови. Україна вже погодилася на припинення вогню – тепер хід за Росією. Вона повинна довести, що справді зацікавлена в тривалому мирі.
Зрештою, у будь-яких переговорах кожна сторона має право не лише пропонувати, а й відмовлятися від певних умов.
– Чи реально забезпечити повне припинення вогню на такій довгій лінії фронту, як в Україні? Якщо бойові дії будуть заморожені вздовж поточної лінії зіткнення, чи перетвориться війна на заморожений конфлікт? Наскільки великий ризик його «розмороження» в майбутньому?
– Забезпечення довготривалого припинення вогню – надзвичайно складне завдання, яке залежить від багатьох факторів.
Звісно, всі ми прагнемо повного припинення бойових дій на всій території України та справедливого і міцного миру. Але, як я вже казав, поганий мир може бути гіршим за його відсутність.
Заморожений конфлікт – це найгірший сценарій. Тому зараз варто зосередитися на досягненні справжнього, тривалого миру. Слава Україні!
Сообщение Адмірал Каво Драгоне, НАТО: Поганий мир може бути гіршим за його відсутність появились сначала на Майстерня новин.