Шахтарська столиця Запоріжжя має унікальну пам’ятку – свій перший дім
«Тішать око яскраво-зелені посіви озимини. Чути гуркіт тракторів, які готують ґрунт під кукурудзу, – писала навесні 1961 року газета «Запорізька правда». – А поряд, на михайлівських і білозерських полях – найбільша новобудова, котрій судилося увійти в історію радянської семирічки. Мине два-три роки, і звідси, з білозерських надр, на металургійні заводи країни підуть ешелони залізної руди.
Першими в історію будівництва увійдуть ті геологи-розвідники, які готують зараз свердловини під колодязі шахт, ті герої-будівельники, які, долаючи всі труднощі, […] уже заклали перший дім поки що безіменного міста гірників».
Читайте також: “На полях багато сюрпризів від окупантів” – запорізькі аграрії працюють в касках та бронежилетах поблизу лінії фронту (фото, відео)
Те безіменне місто сьогодні ми прекрасно знаємо як Дніпрорудне. А тоді, 64 роки тому, все було майбутнім — і місто, і шляхи до нього, і Запорізький залізорудний комбінат (на той час скромно називався майбутнім рудником).
Попервах місто мало ім'я Дніпроград. Пропонувався і Таврійськ. Та зрештою воно стало Дніпрорудним
Перші будинки Дніпрорудного
Забудова першого мікрорайону
Занурившись у минуле, читаємо «Запорізьку правду» 1961 року далі — той її номер, що вийшов у день польоту Гагаріна.
«У таких штабелях під навісами ми колись бачили тут, на колгоспній плантації, покладені в ящики помідори, огірки. А тепер на майданчику Білозерської комплексної геолого-розвідувальної експедиції в ящиках під навісом… кварцити, сланці, руда, залізо, за яким полювали бурові майстри і яке незабаром сотнями тонн посиплеться у вагонетки з розроблюваного пласта, там, глибоко під землею, у забоях майбутнього рудника…
Сотні людей у двадцяти бригадах готують свердловини під колодязі [шахт], відкачують зараз воду з шахтного поля та продовжують вести розвідувальні роботи. […] У середині літа передбачається вже розпочати спорудження першої шахти».
Місце центрального майданчика комбінату, освоєння якого почалося 1961 року
Читайте також: Тричі змінював назву – найстаріший район Запоріжжя святкує день народження
А тепер – увага. Наближаємося до рядків у старій газеті про те, чому ж саме сьогодні у Дніпрорудного день народження.
«Від шахтного поля до майбутнього міста гірників, тобто від майданчика, розташованого на південь від Малої Білозерки, до села Балки поки що далекувато. Та що таке відстань у 15-20 кілометрів, якщо передбачаються електропоїзди, тролейбуси. Зате житимуть гірники вдалині від рудного пилу, в мальовничому місці на березі широкого Каховського моря.
З тролейбусами не склалося, а ось поїзд від станції Каховське море (3 кілометри від Дніпрорудного) до проммайданчика залізорудного комбінату в 1960-ті роки запустили
Усього лише пів року минуло відтоді, як сюди, у село Балки Василівського району, прийшли робітники з тресту «Запоріжбуд», однак багато вже зроблено… Споруджується перше селище «Дружба» для робітників-будівельників. Зведено 24 будинки, з них у 12 вже вселилися мешканці. Завершується будівництво їдальні.
Будинки в селищі «Дружба» (фото з газети «Запорізька правда», 12 квітня 1961 року)
І найголовніше – на гірці, у центрі майбутнього міста вимальовуються контури першого великого будинку – чотириповерхового гуртожитку для молодих гірників.
– 25 березня 1961 року – історичний день у житті нового міста, – розповідає начальник дільниці Юрій Михайлович Черкасов. – Цього весняного сонячного дня було укладено перший кубометр бетону в першу міську будівлю».
Історичний день!
Бригадир будівельно-монтажного управління «Рудбуд» Федір Будко, майстер Микола Казаченко та начальник дільниці Юрій Черкасов на спорудженні першого будинку гірників (фото з газети «Запорізька правда», 12 квітня 1961 року)
Ось він, історичний перший будинок Дніпрорудного. Закладений рівно 64 роки тому – 25 березня 1961-го. Рідко яке місто може похвалитися тим, що зберігся його перший будинок. Дніпрорудне – може
Нині це багатоквартирний будинок, а раніше був гуртожиток
Читайте також: Перша міська електростанція – 115 років тому у Запоріжжі стартувало довгоочікуване будівництво
– До закладки першого будинку ретельно готувалися: запросили телебачення, але, на жаль, ніхто не приїхав, – згадував багато років по тому Федір Андрійович Будко. – Зате згодом відвідувачів було багато, адже це перший будинок нового міста.
Ех, проґавили телевізійники епохальну подію. Якби не їхня вайлуватість, потрапила б ця історія в кінохроніку о 18.50 на єдиному тоді каналі. А зараз би тій хроніці так взагалі би ціни не склали.
Читайте також: Постраждав під час масованої атаки – у Запоріжжі практично відновили будинок, який росіяни частково зруйнували рік тому (фото)
Утім, підвели не лише телевізійники. Не все було гладко і на самій будові, про що прямо писала «Запорізька правда».
«По-перше, незрозуміле ставлення до будівництва начальника управління «Союзекскавація» товариша Шевченка. Направивши сюди лише кілька машин, управління явно зволікає з будівництвом дороги.
Дорога до порту
Місце під будівництво порту
Слід, по-друге, залагодити проблему фінансового стану будуправління. Більше гнучкості у цій справі мають виявити керівники комбінату. Правильно у своєму листі до редакції з цього приводу пише товариш Мачаваріані, підкреслюючи, що замовникам потрібно більше поважати працю будівельників, не загострювати стосунки, а працювати дружно над здійсненням основного завдання, поставленого перед обома колективами.
Автостанція в юному Дніпрорудному
Необхідно, по-третє, капітально розробити питання каналізації, водопроводу і теплофікації у новому місті, щоб не вийшло, що житло вже готове, а відповідних мереж для підключення ще не буде.
Вид на тоді ще Дніпроград з боку селища «Дружба»
Не можна вважати нормальним і те, що досі немає договорів з трестами «Дніпротрансбуд», «Шахтаспецбуд», «Шахтопроходка», не розмежовані функції генерального підрядника і субпідрядників.
Вулиця Південна. Світло, простір, хрущовки, «Москвич» – усе дихає романтикою 1960-х років
Через відсутність договорів затримується зараз, наприклад, спорудження залізниці. Трест «Дніпротрансбуд» охоче виконує замовлення нашого раднаргоспу, але як йому можна працювати, коли рейки, видані прямим призначенням на рудник, управлінням будівництва передано на інші будови».
Читайте також: Скинули вибухівку з дрона – в окупованому Дніпрорудному Сили спротиву здійснили замах на колаборанта
Не за два-три роки, як обіцяли в газеті, а аж за шість років пішов на «Запоріжсталь» перший ешелон місцевої руди. Тролейбуси ж у Дніпрорудному не ходять і 64 роки по тому.
Та справді темна сторінка в історії міста – це російська окупація. Вороги закатували до смерті законного мера, дотягнулися до залізнорудного комбінату, кожного дня грабують наші надра і вивозять багатства української землі.
Щоб вони провалилися крізь цю землю.
Фото: архів редакції, науково-популярне видання «Шлях до великої руди», rudniy.news, bibdnip.ucoz.ua, 1ua.com.ua
Раніше ми писали, що мешканець Дніпрорудного коригував удар по Запоріжжю.